Щоденні обстріли, знеструмлення – не причина припиняти дбати про екологічну безпеку містян, вважає екологічний активіст, засновник ГО «Еко-Хаб-Харків», автослюсар і волонтер Олександр Константінов. І встановлює нові станції моніторингу замість знищених.
– Бачимо вас у різних іпостасях. Чим займаєтесь найбільше?
– Як чоловік, я більше уваги приділяю перемозі, потім усе інше. Ми завозимо з-за кордону і ремонтуємо машини для ЗСУ, возимо гуманітарні вантажі зі Львова, Тернополя до Києва, Дніпропетровська. Продовжуємо в гуманітарній місії співпрацювати з колегами по проєкту «Чисте повітря для України» екологом Максимом Сорокою, засновником EcoCity Олексієм Трелевським. Війна зблизила людей, які реально чимось займалися.
– Як війна вплинула на роботу підприємств у Харкові? Чи стало повітря чистішим?
– «Коксохім», на роботу якого містяни скаржились найбільше, перші місяці був у стані гарячої консервації, далі зупинений. Через відеокамери спостереження видно, що в цій частині міста викидів немає, працює лише Новожанівський м’ясокомбінат.
Я багато їжджу по Україні, а в ті нечисленні дні, коли я приїжджаю до Харкова, то фіксую: повітря стало набагато чистіше. Птахи в місто прилетіли. Але о 6-7 годині ранку є сторонні запахи. Ще до війни я казав, що не можуть бути підприємства 1 класу небезпеки єдиними джерелами забруднення повітря у Харкові. Є низка невеликих підприємств, які теж забруднюють повітря, навіть не маючи дозволів. Тож я хотів надбати свою мобільну станцію моніторингу якості повітря «Сапфір» та зібрати команду, яка би займалася оперативним спостереженням та знаходженням цих джерел забруднення. Під час війни ми побачили, що «Кокосохім» стоїть, але в певні години при певних умовах виникають неприємні запахи, тож забруднення повітря триває.
– Чи були в Харкові якісь техногенні катастрофи?
– Було попадання на ТЕЦ-3, далі масштабна пожежа на Харківській ТЕЦ-5 – найбільші з останніх екологічних злочинів. У той день місто було знеструмлене, лишилася одна станція, але вона показала різке зростання вмісту дрібнодисперсного пилу усіх фракцій моніторингу. Якість повітря у локації, віддаленій від місця ракетного удару (приблизно 12 км до основної станції моніторингу), показувала 3-4 категорії «Помірно забруднений» та «Високий рівень забруднення».
– Як війна вплинула на мережу моніторингу якості повітря у Харкові?
– У перші дні війни була масована DOS-атака на всіх інтернет-провайдерів, багато роутерів було зламано, датчики припинили працювати, перші місяць-півтора все «лежало». Потім люди стали повертатися, відновлювати зв’язок, станції знову запрацювали. Але лишились біля 50%: усього було десь 40 станцій, 15 EcoCity, 4 SaveDnipro і кілька Luftdaten – лишилося біля 12 сенсорів.
– Яким чином продовжуєте екологічну діяльність?
– Харків – прифронтове місто, щодня обстріли, забруднення повітря вибухівкою і пилом, продуктами згоряння, до того ж частина російських снарядів 60-х років містять радіоактивні речовини. Тож актуальною є ідея контролю радіаційного фону. Також відомо, що росіяни використовували хімічну зброю. Треба простежувати сполуки хлору, органіки.
Тож ми звернулися до EcoCity з проханням надати нову станцію типу Arnika Hazard для контролю хімічного та радіаційного забруднення.
Додатково, нам відновили іншу станцію, яка працювала на вул. Селянська, 25. Таким чином маємо можливість бачити в прифронтовому Харкові ступінь забруднення повітря за розширеним переліком, пов’язаним з бойовими діями РФ проти України: хімічна та радіаційна небезпека: хлор, аміак, радіаційний фон, дрібнодисперсний пил, діоксид азоту та оксид вуглецю. (Кожен бажаючий може стежити за даними онлайн тут)
Дякуючи українській і чеській екоспільноті, навіть в таких важких умовах, як війна, знаходимо можливості не зупинятися на досягнутому і рухатись далі. Працюємо далі, наближаючи кожного дня нашу з вами Перемогу над спільним ворогом!
