Українська громадянська мережа. Різні промислові міста – однакові проблеми.
Все про повітря

Про громадський і державний моніторинг якості повітря у Києві

17. 11. 2022,

Володимир Боголюбов, професор кафедри загальної екології, радіобіології та безпеки життєдіяльності Національного університету біоресурсів і природокористування України – один з перших професорів екології, хто підтримав громадський моніторинг як явище і впевнено заявляє про його достовірність даних. Ми поговорили з експертом про моніторинг якості повітря у Києві.  

– Як ви дізналися про громадський моніторинг і чим він привернув вашу увагу?

– У нас уже кілька років працює на кафедрі станція EcoCity. Першим я познайомився з SaveDnipro, вони зробили просту дешеву станцію з пиломіром. Тоді побачив більш серйозні станції EcoCity з різними датчиками. Я оцінив ентузіазм і творчість цих хлопців, їх керівників, чеських колег, які передають Україні свій досвід.

На днях планую встановити на кафедрі нову станцію EcoCity, що нам подарували: вже з датчиками діоксиду азоту, оксиду вуглецю, озону, аміаку, радіації.

Стежу за даними на міжнародній платформі Air pollution, куди надходить інформація громадського і державного моніторингу усіх станцій з усієї Європи і світу.

Чим громадські системи цікаві, то це масовістю та доступністю для населення, університетів. Лише в Києві біля 200 точок моніторингу якості повітря, і попри відключення електроенергії, більшість працює. Для порівняння, державна система моніторингу атмосферного повітря в Києві має 16 стаціонарних постів, а   КМДА – 5, але вже сучасних і повнофункціональних автоматичних постів моніторингу з сертифікованими приладами.

Тож громадськість отримала можливість отримувати достовірну інформацію про стан повітря практично в усіх куточках міста в будь-який час доби. (Я наголошую на достовірності інформації, бо ми постійно робимо порівняння даних громадських станцій та сертифікованих, вони співпадають, хоч і не на 100%, але достатньо, щоби їм довіряти).

– Що ви робите з отриманими даними?

– Проблема, що ці дані, які щохвилини змінюються хтось має обробляти. Ми працюємо над тим, щоб усі забрані дані було легко аналізувати та формулювати у вигляді, зручному для прийняття управлінських дій з охорони повітря.

Давати сповіщення громадськості про небезпечні рівні забруднення – добре. Але так можна робити в соцмережах, а державні органи не мають права надавати попередження на основі даних несертифікованих станцій. В Україні громадська система моніторингу дала поштовх, щоб держава ставила повноцінні автоматичні станції. Реорганізація системи моніторингу активізувалася з 2019 року, після прийняття відповідної Постанови КМУ. Прийняття у вересні цього року Закону України Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів  на мою думку повинен спонукати підприємства створювати посаду еколога, щоб кваліфіковано проводити моніторингові дослідження і об’єктивно звітувати про рівні викидів і переносу забруднень.

Наприклад, я бачу регулярне забруднення повітря в Києві на проспекті Науки, Глушкова (Академіка Вільямса), на Відрадному з’являються «червоні» точки з високим рівнем забруднення. Можливо, це почали працювати районні котельні. Але державних станцій там немає. Потрібні мобільні лабораторії, які могли би виїжджати на критичні точки для проведення більш точних і детальних аналізів.

КМДА цікавилися нашою системою обробки даних та алгоритмом підтримки прийняття управлінських рішень. Їх станції сертифіковані, дорогі, але кореляція вимірювань між їх системами та громадськими станціями очевидна.

– Чи помітили зміни якості повітря чи радіації у Києві під час війни?

– За нашими спостереженнями, під час активних воєнних дій під Києвом у березні-квітні були сплески забруднення повітря, проте війна не мала сильного довготривалого впливу на стан атмосферного повітря (може це ще пов’язано з тим, що в цей період переважав вітер південно-західного напрямку). Більш тривалий вплив мають пилові бурі, пожежі, викиди ТЕС.

Видно, коли палять бадилля і сміття восени. Тож наявність хоч однієї громадської станції моніторингу якості повітря в ОТГ  була би доречною, щоб голова сільради міг показати, як люди самі руйнують довкілля.

Війна багато змінила в свідомості. Під час війни люди більше бережуть Україну, довкілля в тому числі. Ми повинні усвідомлювати, що відновлення природи буде відбуватись повільніше, ніж відбудова доріг та інфраструктури.

Читати роботи В. Боголюбова

Про нас

Програма "Чисте повітря для України" реалізується з 2018 року неурядовою організацією Arnika (Чеська Республіка) у співпраці з місцевими громадськими ініціативами з різних регіонів України за фінансової підтримки Transition Promotion Program Міністерства закордонних справ Чеської Республіки та National Endowment for Democracy (USA).

Ви можете знайти більше інформації про нашу діяльність та можливості участі або поділитися з нами своїми думками, надіславши повідомлення на адресу info@cleanair.org.ua.

Координатори:

Партнери програми:

Донори:

Інформаційні партнери: