Експерти програми “Чисте повітря для України” Олексій Трелевський та Олексій Ангурець на запрошення Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України 31 травня взяли участь в обговоренні Методичних рекомендацій щодо змісту та порядку розроблення планів поліпшення якості атмосферного повітря та короткострокових планів дій.
В Україні розпочалася реформа державної системи моніторингу повітря, що має стати важливою складовою державного управління у сфері охорони атмосферного повітря. Відповідно до Постанови КМУ №827, органи місцевого самоврядування повинні розробляти плани поліпшення якості повітря у зонах та агломераціях при перевищенні граничних показників забруднюючих речовин. Але не сторювали, попри звернення громадян, бо відмовкою була відсутність саме методичних рекомендацій, як потрібно їх розробляти. І ось за підтримки проєкту Apena2, такі рекомендації були розроблені.
На заході було презентовано Методичні рекомендації, представлено досвід впровадження планів поліпшення якості повітря та короткострокових планів дій в ЄС, а також обговорені питання підготовки відповідних планів в Україні.
Рімма Куштим, старша експертка Комади підтримки реформ при Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України, представила Методичні рекомендації щодо змісту та порядку розроблення планів поліпшення якості атмосферного повітря та короткострокових планів дій: їх структуру, етапи підготовки та перегляду і контролю.
- Короткострокові плани поліпшення якості повітря готуються на термін від 1 до 10 років, але переглядаються кожного року, для оцінки їх виконання та ефективності впроваджених заходів.
- На підготовчому етапі визначаються пріоритети, відповідальні, необхідні ресурси.
- На етапі розроблення плану, визначаються заходи з поліпшення якості повітря та проводяться консультації з заінтересованими сторонами.
- Обов’язково подається характеристика зони забруднення, бо впровадження заходів залежить від того, чи це міська забудова, чи сільська.
- Дається інформація про пункти спостереження, на основі яких отримані дані про перевищення забруднюючих речовин.
- Інформація про джерела викидів забруднюючих речовин. Чим точніше встановлені причини та джерела забруднення, які продукують забруднення, тим краще визначити заходи їх зниження їх впливу. Пріоритетними джерелами забруднення названі: транспорт, підприємства, опалення.
- Далі потрібно проаналізувати заходи, які вже вживались у попередні років, та який вплив це мало.
- Додається інформація про чутливі категорії населення та місця їх перебування (дитсадки, школи, лікарні).
- Обов’язково прописуються індикатори перевірки ефективності запропонованих заходів. Дається опис очікуваного впливу та потрібного фінансування.
Завантажити>> Методичні рекомендації щодо розроблення планів поліпшення якості повітря>>
Болгарський експерт Антоні Тончевскі розповів про практичні аспекти підготовки планів поліпшення якості атмосферного повітря та короткострокових планів дій з досвіду столиці Болгарії Софії.
«6 державних станцій моніторингу – цього достатньо, щоб отримати інформацію про забруднення та підготувати плани. Додатково у Софії ціла мережа неурядових організацій займаються вимірюванням, і де десятки пунктів, і ця інформація неофіційна, але має бути використана в програмах поліпшення якості повітря», – вважає експерт.
В Софії розробка подібної програми тривала 2 роки. Але в результаті її виконання за період з зими 2020 до 2023-го їм вдалося знизити забруднення повітря пилом на 30% з 2020 року.
«Коли план запушений і працює, його треба аналізувати кожен рік на предмет його досягнення. Є річні звіти, можна подивитися, які заходи мали позитивний екологічний ефект, які ні (такі як будівництво доріг). Ми концентрувалися на заходах щодо домогосподарств, і 28% будівель змінили вид опалення, і концентрація пилу PM10 цієї зими зменшилася на 30% порівняно з минулими 2021».
Щоправда, цей досвід релевантний для непромислових українських міст, де основними джерелами викидів є опалення і транспорт.
Представники Міндовкілля підкреслили, що під час планування відновлення міста/області, ОМС мають враховувати вплив економічної діяльності, будівництва на довкілля та здоров’я населення. Маємо враховувати і ці виклики, взявши за основу досвід сусідніх країн.
Наприклад, в Чехії після падіння комуністичного режиму в 1989 році ситуація з якістю повітря була критичною і небезпечною для здоров’я населення, особливо в деяких промислових районах і містах. Основними стратегічними документами щодо покращення якості повітря в ЧР є Національна програма скорочення викидів та програми покращення якості повітря, які видаються Міністерством навколишнього середовища у співпраці з регіональними та муніципальними органами влади. І чеські експерти ГО Arnika, в рамках програми «Чисте повітря для України», готові допомагати Україні у відновленні.
