9 жовтня на семінарі “Енергетичне майбутнє України: виклики та можливості” експерти з енергетики та енергозбереження, активісти, науковці та екологи обговорювали, чи є атомна енергетика надійним рішенням для майбутнього України, враховуючи сучасні загрози, або ж варто сфокусуватися на розвитку безпечних і стійких відновлюваних джерел енергії, а також розглянули можливі шляхи досягнення енергонезалежності країни. Представляємо матеріали заходу.
Енергетика є дуже важливим фактором для розвитку країни, але, як ми бачимо з минулих років, також для безпеки та оборони. І ці питання, звичайно, актуальні не лише для України. Так, за даними звіту про стан Енергетичного Союзу за 2024 рік, виклики, з якими стикається Європа у сфері енергетики, включають, наприклад, залежність від імпорту, обмежену диверсифікацію, високі та нестабільні ціни на енергоносії, зростання глобального попиту на енергію та зростання загроз зміни клімату. Про це розповіла Марцела Чернохова, координаторка програми «Чисте повітря для України», ГО «Арніка».
«ЄС продовжує підтримувати Україну перед обличчям невпинних нападів Росії на її енергетичну систему. Синхронізація українських і молдовських мереж з континентально-європейською мережею допомогла стабілізувати енергетичну систему України, а також зробила можливим аварійний імпорт. Станом на 31 липня 2024 року понад 40% усіх пожертв держав-членів ЄС було спрямовано на енергетичний сектор», — додала координаторка.
Марцела Чернохова додала, що питання використання ядерної енергетики викликає чималий резонанс в ЄС. Багато країн мають досить жорстку позицію «проти». При цьому деякі держави прагнуть не залежати від російського газу та нафти, а також мати інше стабільне джерело енергії.Але оскільки загрози для довкілля та безпеки, пов’язані з атомними електростанціями, є значними, і їх не можна ігнорувати.
Варто зазначити, що у першій половині 2024 року половина електроенергії в ЄС була з відновлюваних джерел. Частка російського газу в імпорті впала з 45% у 2021 році до 18% у 2024, а імпорт від Норвегії та США зріс. Викиди парникових газів в ЄС знизилися на 32,5% з 1990 по 2022 рік, тоді як економіка зросла на 67%.
Олексій Ангурець, експерт програми «Чисте повітря для України», розкрив тему енергетичної спадщини країни, впливу війни на енергетичний сектор, а також важливість енергетичної безпеки в умовах конфлікту.
«Енергетична і економічна системи України є наслідком ще радянської системи та тих систем, яку будувалися десятки років потому. Ще перед повномасштабним вторгненням ми мали значний вплив на довкілля від викидів промисловості та енергетичний дисбаланс. Оскільки енергетика будувалася в Україні перш за все, щоб забезпечити ті завдання, які ставилися ще в XX-му сторіччі. Більшість з них, до речі, була направлена на воєнну промисловість», — розповів Олексій Ангурець.
Він зазначив, що за день до повномасштабного вторгнення Україна інтегрувалася в європейську систему, що було доволі символічно. До 2022 року основним джерелом енергії були атомні станції, натомість ВДЕ мали невеликий відсоток генерації у загальну систему. І розвиток атомної енергетики продовжує бути одним з пріоритетних напрямків. Водночас Енергетична стратегія України передбачає, що до 2030 року частка відновлюваних джерел енергії в енергобалансі повинна становити щонайменше 25%, а до 2050 року країна планує досягти кліматичної нейтральності.
Завантажити презентацію О.Ангурця>> Зміни_енергетичної_структури_України_внаслідок_війни
Ольга Кошарна, незалежна експертка з ядерної енергетики та безпеки, зважила плюси та мінуси атомної енергетики, а також поділилася своїм баченням досягнення енергетичної незалежності України у майбутньому.
«Звіт з оцінки генеруючих потужностей розробляється раз на рік Укренерго. Найближче завдання для нашої енергетики, згідно із баченням оператора, наступне: мають бути побудовані газова генерація, як швидкоманеврова (біогаз чи газопоршнева) в обсязі 3 ГВт, сонячні — 4 ГВт, вітряні — до 5 ГВт.. Промислові накопичувачі акумулятори — до 1000 МВт. Тобто Укренерго не бачить в найближчі 10 років нових атомних енергоблоків», — пояснює експертка.
І додає, що з весни країна має вирішувати тактичні завдання. На думку Ольги кошарної, варто очікувати на проблеми із генерацією електроенергії і в наступні 25-26 роки.
«Тому мене дивує, що НАЕК Енергоатом має якусь особисту стратегію розвитку, яка не відповідає реальності і безпеці держави. І їхні заяви, що вони планують побудувати 9 енергоблоків за технологією АР1000, причому з російськими реакторами, які будуть куплені в Болгарії. Що на мою думку, не відповідає реальності», — зазначає Ольга.
Та водночас експертка наголошує, що Україні потрібна атомна генерація. Та для цього не потрібно будувати великі ядерні енергоблоки, які потребують багато років на будівництво та чималих фінансових витрат. Тим більше, що теплова генерація на вугіллі майже вся зруйнована, тобто в нас відбулася примусова декарбонізація. Тому Ольга Кошарна вважає, що майбутнім для України можуть стати малі та середні модульні реактори, які розміщуються на промислових майданчиках теплових електростанціях вугільної генерації.
«Дані технології малих і середніх модульних реакторів — останні розробки галузі ядерної науки і техніки. Це світовий тренд. Лідером цього напрямку є Канада. Такі реактори більш безпечні та мають пасивну систему захисту, навіть без втручання людини. Деякі потребують перевантаження ядерного палива. Проте вони настільки безпечні, що їх можна розміщувати в містах. Їх розміщують під землею, для цього є різні технології, але вони не мають таких модулів, як великі атомні. Тобто, на мою думку, епоха радянської гігантоманії, яка переслідує нашого оператора і впливає на економіку, закінчилася» .
Експертка з ядерної енергетики та безпеки наголошує, що підтримує розвиток ядерної енергетики в комплексі із відновлюваними джерелами.
“Вважаю, що для вугільної генерації в нас перспективи немає. А от газові установки (біогаз) будуть працювати на ринку додаткових послуг в гарячому резерві, щоб підключатися на пікове споживання. Тобто в ранкові та вечірні години. Що стосується, наприклад, наших зобов’язань щодо зменшення викидів парникових газів, ми, я думаю, і так вже примусово виконуємо і перевиконуємо ці зобов’язання”, — підсумувала Ольга Кошарна.
Олександр Зудіков, експерт з енергоменеджменту, представив потенціал відновлювальної енергетики для України, законодавчі засади використання цих ресурсів, а також порівняв переваги відновлювальних джерел перед викопними.
«Біоенергетична асоціація України оцінює потенціал виробництва біогазу в Україні у 21,8 млрд кубів на рік до 2050 року. Якщо пам’ятаєте, перед кожним опалювальним сезоном в ЗМІ дуже часто стояло питання, а чи зможемо ми перезимувати, чи вистачить нам газу і так далі. Для порівняння, запаси природного газу, які закачувалися в підземні сховища, і якраз вони були направлені на те, щоб ми опалювали, в першу чергу, наше приміщення, так от там приблизно було близько 18 мільярдів кубічних метрів. Тобто Україна може шляхом використання свого біогазу повністю забезпечити своє опалення», — розповів Олександр.
Експерт зауважив на перевагах біоенергетики. Зокрема вона заміщує імпортні енергоносії, в першу чергу природний газ. Це також впливає на економіку, оскільки ми не витрачаємо валюту на закупівлю газу природного.
«При цьому виробляємо відновлюване тепло, електроенергію, біогаз, метан, а також рідкі види біопалива (біоетанол, біодизель тощо). Це дешеве тепло, приблизна собівартість 1 гігакалорії теплової станом на 2018 рік була у два рази нижча, ніж тариф, який був сформований від використання природного газу. Біоенергетика виробляє стабільну прогнозовану електроенергію і її можна використовувати в житті», — додав Олександр Зудівков.
Експерт з енергоменеджменту підсумував, що якраз генерація на біогазі може також вмикатися, як і теплова. Що може слугувати додатковим маневровим потенціалом в разі необхідності для балансування енергосистеми.
Завантажити презентацію О.Зудікова>>ВідновлювальнаЕнергетика
Як зазначала під час виступу Ольга Кошарна, в України немає переспективи для вугільної генерації. Тому питання трансформація вугільних регіонів є так само викликом для країни. Про те, яким чином вже реалізується дана транфсормація розказала Анастасія Бушовська, фахівчиня з енергетичної політики (справедлива трансформація), Екодія.
Поточна енергетична криза лише підтверджує, як небезпечно покладатися на викопне паливо. Тим більше коли воно є зброєю нашого ворога, а наша енергетична інфраструктура — мішенню. Кількість затоплених шахт на сході тільки продовжує зростати. Ми змушені віднолювати енергетичну інфраструктуру і тому витрачаємо значні кошти на це. Розповіла фахівчиня.
«На разі ми маємо виклик щодо забезпечення потреб громад, які надалі зможуть не залежати від викопного палива та теплової енергії. Ціль, по відмові від вугілля, вже закладана в плані на національного рівні. Це в енергетичній стратегії України, в національному плані енергетики та клімату. Водночас національний план згадує розробку Цільової програми з трансформації вугільних регіонів. І вже є концепція цієї програми, яка була розроблена в 2021 році. На сьогодні очікуємо вже на саму програму», – додала Анастасія.
Також фахівчиня зауважила, що недоцільним є і вкладання коштів у відновлення вугільних генерацій. Тим більше, що Україна планує декарбонізувати економіку до 2060 року. І вже зараз необхідно швидко нарощувати використовувати ВДЕ та систем накопичення, щоб цей перехід дійсно відбувся.
«Але нам потрібно пильнувати, щоб цей процес відбувався справедливо стосовно громад, до всіх інших зацікавлених сторін. Коли у 2018 році Екодія почала працювати з першими громадами Донецькій області, то велася комунікація з громадами, які знаходилися за 30 -50 кілометрів від тодішньої лінії зіткнення. Тобто громади вже тоді були зацікавлені в цьому процесі. Оскільки можна було залучити кошти, що дало б поштовх на розвиток громад», — сказала Анастасія.
Тоді була створена платформа Сталого розвитку вугільних місць в Донецькій області. Розроблялася стратегія трансформації цих громад. Та через повномасштабне вторгнення ситуація дещо змінилася. Хоча на той момент були обрані пілотні проєкти трансформації в Червонограді (нині Шептицький) та Мирнограді. Після 2022 року це трохи змінилося і наразі розробляється план з трансформації Шептицького та всього Червоноградського району. Була створена Асоціація вугільних громад України. Тобто, як ми бачимо, трансформація дійсно відбувається вже.
Також експерти відповідали на актуальні питання учасників заходу щодо ситуації на Запорізькій АЕС та її подальшої долі, чи можна використовувати торієве паливо замість урану в атомних реакторах, де і як можна утилізувати сонячні панелі, чи весь народ України зі своїх податків оплачує вартість “зеленого” тарифу та інші.
Дізнатися більше про перспективу використання атомної енергетики та ВДЕ для досягнення енергонезалежності країни в майбутньому можна у записі заходу: ПЕРЕДИВИТИСЯ ЗАПИС.
Запрошуємо слідкувати за оголошеннями про майбутні події міжнародної програми «Чисте повітря для України» на нашому сайті і сторінці в Facebook.
Семінар був організований чеською неурядовою організацією «Арніка» в рамках програми «Чисте повітря для України», що фінансується Міністерством закордонних справ Чеської Республіки в рамках Програми Transition.
