У Європі кількість смертей через забруднення повітря неухильно зменшується протягом останніх десятиліть (1, 2). Проте рівень забруднення повітря в Україні, особливо в містах, все ще небезпечно високий (3). Україна в 2019 році отримала новий інструмент захисту екологічної безпеки жителів (4) за зразком країн ЄС і має готувати регіональні плани управління якістю повітря.
Про те, як реалізуються ці плани зменшення забруднення повітря та які основні перешкоди потрібно подолати, будуть говорити представники влади та громадськості, науковці на круглих столах у Краматорську, Дніпрі та Києві, організованих чесько-українським міжнародним проєктом «Чисте повітря для України».
Буде презентоване дослідження «Управління якістю атмосферного повітря: від концепції до реалізації» (5), підготоване експертами проєкту. Автори закликають покращити моніторинг забруднення повітря та залучити громадськість, зокрема університети, до розробки регіональних стратегій зменшення забруднення.
«Відсутність інформації є основною перешкодою у пошуку вирішення проблеми забруднення в Україні. Більшість регіонів не мають сучасних систем моніторингу якості повітря на основі сучасних технологій. Якщо моніторинг існує, то дані зазвичай не є загальнодоступними», – каже провідний автор дослідження, експерт «Центру екологічного моніторингу» Дніпропетровської обласної ради Олексій Ангурець. Саме це підприємство з річним бюджетом лише близько 3 млн. грн. керує мережею з 15 стаціонарних станцій моніторингу у місті Дніпрі та публікує всю інформацію в Інтернеті. У 2019 році вони придбали сучасну пересувну лабораторію моніторингу і проводять високоточні вимірювання в більш віддалених або проблемних місцях.
У дослідженні аналізується ситуація в п’яти областях: Київській, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій та Донецькій, які охоплюють промислові «зони» та «агломерації», що представляють собою найбільш забруднені райони країни, що потребують особливої уваги.
«Ситуація в областях значною мірою залежить від того, наскільки пріоритетним є забруднення для їхнього політичного представництва. Якщо в Харківській області ще навіть не почали готувати план захисту повітря, то в Дніпропетровську чи Запоріжжі плани практично завершені. Поки що рано оцінювати їх якість, але там, де область готова залучати експертів, університети та неурядові організації, заходи більш продумані та реалістичні», – каже Мартін Скальський, голова чеської громадської організації Arnika, яка з 2018 року реалізує в Україні проєкт «Чите повітря для України».
Автори дослідження зазначають, що залучення громадськості до обговорення регіональних планів є недостатнім. Наприклад, у Дніпропетровській області до складу комісії, створеної з питань забруднення повітря, входить лише один громадянин. У Київській області громадськість взагалі не допустили до комісії, зате в Запоріжжі в комісії – п’ята частина представників громадськості. Аналогічно, існують великі відмінності в організації громадських слухань, де люди повинні мати можливість коментувати цілі та інструменти регіональних планів.
Запрошуємо на круглі столи «Управління якістю атмосферного повітря: від концепції до впровадження» для обговорення можливостей зменшення забруднення повітря в регіонах.
Примітки:
(1) У вересні 2021 року Всесвітня організація охорони здоров’я ООН випустила нові рекомендації щодо якості повітря, які надають чіткі докази шкоди, яку забруднене повітря завдає здоров’ю людей, навіть у менших концентраціях, ніж вважалося раніше. За оцінками експертів ВООЗ, забруднення повітря щороку спричиняє до 7 мільйонів передчасних смертей і призводить до втрати мільйонів здорових років життя. Повна публікація: https://apps.who.int/iris/handle/10665/345329
(2) Завдяки кращій якості повітря у 2018 році приблизно на 60 000 людей менше передчасно померли через забруднення дрібними твердими частинками порівняно з 2009 роком в ЄС. Що стосується діоксиду азоту, то зниження ще більше, оскільки за останнє десятиліття передчасна смертність знизилася приблизно на 54%. Постійна реалізація екологічної та кліматичної політики в Європі є ключовим фактором покращень (Європейське екологічне агентство, листопад 2020 р.). Більше: https://www.eea.europa.eu/highlights/marked-improvement-in-europes-air
(3) Дослідження про забруднення повітря в Україні:
«Забруднення повітря в Україні з космосу» (грудень 2020 р.): https://cleanair.org.ua/publication/zabrudnennya-povitrya-v-ukrayini-z-kosmosu/
Дослідження «Промислова Україна: Вплив забруднення на мешканців та довкілля у п’яти промислових містах» (грудень 2018 р.): https://cleanair.org.ua/publication/vpliv-zabrednennya-na-zdorovya-naselennya-ta-navkolisne/
Дослідження «Яйця свійської птиці вільного вигулу як індикатор забруднення у Східній Україні» (грудень 2018 р.): https://cleanair.org.ua/publication/jajjcja-ptic-vlno-vigulnogo-utriman/ [1] [2]
(4) Постанова 2019 №827. Порядок проведення державного моніторингу у сфері охорони атмосферного повітря, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. № 827.
(5) Повне дослідження «Управління якістю атмосферного повітря: від концепції до реалізації» (українською мовою) доступне для завантаження тут: https://cleanair.org.ua/publication/upravlinnya-yakistyu-atmosfernoho-povitrya/
Основні висновки та рекомендації дослідження:
- У всіх регіонах мають бути створені надійні системи моніторингу забруднення повітря.
- Дані про забруднення повітря повинні бути доступні в Інтернеті.
- Постанову Уряду № 827 від 2019 року треба оновити для створення регіональних центрів екологічного моніторингу.
- Необхідна освіта та розвиток потенціалу органів державної влади.
- Громадськість має бути залучена до регіональних комісій з якості повітря.
- Необхідно використовувати експертний потенціал університетів та незалежних експертів.
- Для обговорення обласних планів зменшення забруднення повітря необхідно організувати та широко оголосити громадські слухання.
- Органи державної влади повинні співпрацювати з регіональними та місцевими органами самоврядування.
- Офіційний переклад методологій та рекомендацій ЄС міг би допомогти Україні використати наявний досвід.
- Органи державної влади повинні використовувати дані, отримані громадянською наукою.
